конспекти спогадів

напевно так починаються всі пости про перші враження про щось. не буду особливо оригінальною, напишу і я)))
ну от вона моя перша поїздка за кордон… я навіть не встигла до неї нормально зібратись з тою купою проблем і невирішених питань які навалились останнім часом. і напевно до останнього моменту не могла повірити шо таки їду, поки не сіла у Львові в автобус в Польщу. тут в мене і появися зразу ж настрій до подорожі))).
коли ми сіли і рушили то перші відчуття були подібні як то бувають в дитинстві на святого Миколая, коли ти не спиш всю ніч і чекаєш на ранок щоб відкрити подарунки. не зважаючи на досить таки довгу дорогу, вона мені пролетіла дуже швидко. я майже не могла спати в автобусі і сиділа і розглядала картинки за вікном як шось таке надзвичайне. то нічо шо ніч булла і нічо не видно найже))))
значить перша булла Польща. не зважаючи на всі пригоди шо з нами там сталися, я з дитячим щемом спримала цю країну. ця країна нагадує про дитинство де всі рідкісні цукеки, жуйки і іграшки привозились звідти. памятаю навіть діснеївські мультики по «перші польські». а ше мамині журнали про випічку і деколи чиїсь про вязання з гарними картинками, яких в нас тоді ше не було, і зошити з дуже яскравими обкладинками, в яких не завжди дозволяли писати в школі))))
для мене вже тоді ця країна стала уособленням самого ближчого заходу, де чомусь людям живеться краще або принаймні цікавіше. а переконання з дитинства важко зламати, тому не зважаючи навіть на всякі факапи, для мене Польща підтримала свій імідж який вона скала ше в дитинстві, починаючи від рівних доріг і шрифтів на дорожних знакак, закінчуючи тимиж журналами Діана і Кухня, які я з такою радістю переглядала в аеропорту))) а ше я купила собі якусь дивну хімізовану воду з і смаком трускавки))) – тоже асоціації з дитинства. і ше мені сподобалось шо аеропорт там імені Шопена (якшо я нічо не наплутала))))
друга ркаїна, в якій зараз знахожусь пишучи цей пост (невже це я таке пишу????)))) це Франція. Не виходячи з аеропорту ш.де голя не можу багато сказати про цю країну, бо я її толком не бачила. бачила тільки парих з вікна літака і все шо можу про нього сказати - він великий))). також зараз сижу в кафе яке так і назавається – Франція (коротко і ясно) , дивлюсь на сендвічі в довгих батонах і згадую серіал Перші поцілунки))) от все моє враження про Францію. а ше забула написати про сам хвелений аеропорт - не знаю, він якийсь дивний (тут в одному приміщенні стоять великі відра з різно кольоровими камінцями – не шарю шо таке і нашо) в ньому легко заблудитися, тут багато всього і нагадує він мені якусь радянську будівлю. така от моя субєктивна думка)))
напевно більше ніж про саму Францію я можу написати про Еїр Франс. Я літала перший раз, не маю з чим порівнювати толком, але мені здається, все таки, шо то самі круті авіалінії)) там все так по французьки – стюардеси в дуже гарних формах і змилими зачісками, мило щебечуть по французьки, або по англійськи так само мило (я знаю шо то їх робота але всетаки))). всюди французька - гарна мова. люблюїї і ніфіга не розумію))) навіть захватила для сестри газету - хай читає якшо сама шось пойме))) признатись чесно, то коли я сіла в літак то дуже хотіла спати, але не спала бо боялась пропустити 2 речі – відчути вперше як злітає літак коли ти в ньому сидиш)))) і обід!!!)))). я булла дуже голодна і дуже багато чула про то шо там прикольно годують. і то так є. незважаючи шо вся їжа булла холодна (мені було далеко пофіг))) я так наїлась і мені дуже сподобалось. навіть шоколадку не зїла і лишила до чаю))))
от таке от зара зі мною робиться. я ексайтет як мала дитина))) і такі от мої переші враження. далі буде. поки сижу чекаю на літак в португалію з таким же обідом))) і читаю жадана. нету нема. печалька

так добре. повернулась з нашого тім дня. вийшло навіть краще ніж очікувала. дуже продуктивно, невимушено і щиро. як хтось сказав - ми за пів дня зробили більше ніж за місяць бордмітінгів))) і тімбілдінг вдався. як на мене то був самий щирий і відвертий 360 дегрі з усіх на яких я була)))
ще літом до мене дойшла мисля що мій борд кардинально інший. чимось кращий чимось гірший - просто інший. і це круто. це важко але це круто
я знаю що вони напевно не читають, але я їх всіх дуже люблю такими як вони є і такими якими вони стануть. дякую вам за сьогоднішній день і за глінтвейн біля вогню у Фрешки на хаті)))

в усіх кругом якість випускні - шкільні університетські, захисти, державні, незалежна атестація
в усіх шось зараз перломне, урочисте, хвилююче
от подивилася фотки з випускного з своєї школи. половину дівчат ледве згадала, і осторопіла бо, здається, ще вчора ми проводили замість Лесі Іванівни в них англійську...
в них тоже падав дощ на випускному і в нас падав, але він нам не помішав))) приємно шо моя школа далі виділяється з загальної маси найменшою кількістю базарних і сільських плать)))
і взагалі згадала свій випускний. він був таким милим і приємним, хоч і погода була такою ж дурною))) і відео пикольне залишилось...
ех, я напевно щороку буду думати що старію після перегляду фоторгафії нових і нових випусків)))

а колись весна була улюблена пора року (тепер осінь)
колись великдень лювила більше ніж різдво (цього року його навіть не відчула)
колись місяцями чекала зустрічі з певними людьми (тепер не знаю як до них і підійти та й чи варто)
колись садила квіти і чекала коли вони заацвітуть (тепер на це немаю часу)
старію чи шо?))))))))

пс: і тільки смел лайк тін спіріт нірвани ностальгічно нагадує про дискотеку в 3 школі))))

сьогодні такий сон хороший приснився, шо аж не хотілось прокидатись...

сьогодні чекаю продовження))
інакше не засну))))

Я от тільки що думала, що ми робили поки тут в Тернополі не було цього місця. ПОтім згадала - в нас був офіс на дружбі))))
Найчасіше ми таки сюди приходим на халявний нет щоб попрацювати, як от і я сьогодні ще в 12 годині ранку. Але в усіх інших життєвих ситуаціях в яких нам потрібно кафе ми теж приходим сюди - посидіт просто так з друзями/подружками/одногрупниками, почекати на поїзд, проста на когось почекати, ще деколи йдеш сюди і точно знаєш, що когось зустрінеш з знайомих, принаймні Свята - точно))) Але я особливо люблю коли тут сидиш півдня, і вже пора б іти, а тут в них ще якийсь перформенс накльовується. Хоча спочатку нам тут не дуже то подобалось, напевно ми не були готові до фільмів які прийшли подивитись))) А потім було літо з концертами надворі - ну просто ідилія... А тепер всім зимно і ніхто на дворі не співає((( Зате сьогодні я попала на літаратурний слем, кажуть що тепер буде таке кожних 2 тижні. Мені дуже спордобалась поезія жінки що тут виступала. Поезія така як я люблю - слухаєш/читаєш і здається що то хтось твої думки прочитав))) Прік. На наступний раз має бути ПОваляєва, багато чула про неї але нічо ше не читала. Як вдасться - то піду.
О таке воно - місце року, як сказала Мумі.

П.С.:Пишу від "ми" бо впевнена шо не я одна ак думаю)) ШО нє?

деколи набридає навіть солодке безтурботне існування
тоді конче теба повернутись в реальність
це як такий свіжий і довгоджданний вдих повітря коли витягуєш голову з-під води…
закінчилось Різдво і хоч як це не сумно почались робочі будні, і при цьому навіть не просто робочі, а навіть суперобочі
я давно помітила що цей період є якимось найбільш ефективним і найбільш робочим – мотивація береться невідомо звідки і трапляються якісь події які є чи не доленосними
це живий період, якийсь такий навіть тверезий і це круто, тепер головне це правильно використати

Французький фігурист Бріан Жубер став триразовим чемпіоном Європи, завоювавши золоту медаль на європейській першості в Хельсінкі. Раніше Жубер перемагав на чемпіонатах Європи 2004 і 2007 років. Срібну медаль Євро-2009 виграв італієць Самюель Контесті, а бронзову - Кевін вандер Перрен з Бельгії, повідомляє AFP.

Ну от вже якось не актуально звучать різдвяні пісеньки. Пора закинути Мюз, Естетіків, Джиммі Хендрікса, лишити можна хіба Біллі Холідей. Всьо пора прокидатись і ніби шось знову починати. Скоро лютий - час для сліз і віршів (то не я - то Маяковський)

от вже і почалася епопея передноворічних постів, а-ля що мені цей рік приніс і тд і тп, а в мене шось ше нема такого відчуття що щось закінчується. і ззагалі я б сказалоа шо рік насправді починається десь 1 вересня, а то шо зараз , то так - екватор, зупинка на вимогу))) Єдине шо є то різдвяний настрій який я навчилася сама собі створювати (ніхто тобі свята не зробить якшо сама собі його не зробиш...) ну і шаленне бажання до відпочинку.
цей тиждень був реально найдовшим в році, якшо не брати до уваги конференцій. Ну і для мене він точно був найбільш навчальним)))) точно прийшов час розплати))))як би я цілий рік так вчилася, то напавно до нового року б не дожила)))))
але чесно кажучи я люблю такі часи... я люблю бачити ранки, коли ше сонце не зійшло, але зазвичай раніше десятої не встаю))) люблю коли є відчуття що я шось знаю)))) люблю їсти в Паві спагетті, бо до гуртожитку йти "далеко"))) і люблю коли нема часу подумати шо я хочу їсти))))
хочу додому прикрашати ялинку, слухати Біллі Холідей, читати бітників, перкладених андруховичем і дивиись Сам у дома і фігурне катання...
хочу шоб різдвяний настрій був у всіх, а не тільки в мене...

Я вже досить довго мучусь питанням як перетворитися з самої класичної сови на жайворонка. Отака моя властивісь довго поспати а в ночі довго посидіти трохи мені робить клопоту)))) особливо від цього страждали мої пари)))
Сьгодні тобто вчора ніби знайшла вихід - домовилась про зустріч на 10 год ранку. І подіяло - я почула цей довбаний будильник з першого разу!
Буду вірити шо це був перший крок до великих змін)))

я колись такі дні називала "дні знань")))) тобто коли я навіть на лекції попадала. сьогодні - один з них, але чо я навіть рішила написати? в нас сьогодні практичну вів такий викладач, яких я останній раз бачилла ше на першому курсі в першому семестрі. чв нього було справді цікаво сидіти на парі, хоч то була практична - говорив майже все час тількивін. й цікаво говорив - по-професорськи, зі знанням матеріалу і вмінням його подати. а таких викладачів поважаю, вони справді пешинд від того шо роблять і знають справді багато, а не як всі інші в нашому тангу - не встиг закінчити - вже викладач))))))) иакі мотивують вчитися і навіть ходити до них на пари. навіть мене жань шо таких мало в нашому універі.
і ваапше сьодні класний день - встигла все і все ніби добре, навіть на пари попала)) добре коли вони в четверті годині починаються)))))
от. а зараз футбол в крапці, і я тут сиджу біла ворона з лептопом без пива і не втикаю футбол))))
теке то

на фотографіях ще вчора близьких і рідних людей - зараз зовсім невідомі люди(((
і так завжди - люди йдуть а ти залишаэшся зі своїми спогадами

Сьогоднішній  день почався дуже файно і символічно. Нарашті після довгого чекання на холоді в Угринові почали виступати Бумбоксівці. І це рилі мейд май дей)))) Засмаааага зійде, в купе купувати пяті кути….

Я, здяється вперше не хочу щоб літо закінчувалось. Так дивно. Я недавно помітила що цього літа я ніде не залишалась навіть  на 2 тижні підряд. Ні в дома, ні в Тернополі. І коли б мене запитали де я провела це літо, то я б відповіла – в дорожні сумці. Літо в сумці))) Цікаво, нє? Тернопіль – Сокаль – Львів – Сокаль – Львів – Київ – Львів – Сокаль –Тернопіль – Київ – Тернопіль   - Сокаль – Львів – Донецьк – Тернопіль – Сокаль  - Тернопіль –Сокаль.

От, а через 45 хвилин осінь, хоч може поки я  закінчу цей пост то осінь вже почнеться. Вчора в маршрутці з Угринова додому було стільки думок, але вже порозлітались трохи. Вчора, тобто ше сьогодні дивний був день. Мені спершу було шкода шо з Тернополя їде тільки Катя, що більше нікого не вдалося на це підбити. Але потім коли виявилось що мої однокласниці поїдуть, то подумала що все-таки добре що проведу цей день з ними. Зараз дивлюсь фото і це вже десь так далеко… Це все ніби не зі мною було. Якісь нарізки, уривки з минулого які час від часу до мене повертаються. Чи я до них?... Це вже тільки спогади. Ці люди  з якими прожила 10 років поступово таки перетворюються в спогади. Дивно.

Я вже десь колись згадувала, що, напевно, тільки тут мене щось може так глибоко зачепити за живе. Так шо аж не знаєш шо робиться. Я знову  хочу до школи….Хочу купувати зошити і вибирати щоденник, шукати квіти назавтра, прасувати форму, а потім побачитись зі всіма однокласниками, зайти в клас який ше пахне фарбою, послухати  тут саму промову від вчителів, а потім йти  гуляти по місту в шкільні формі….

А ше я сьогодні зустріла знайомого принца (не Свята є ше один)))), якого завжди бачу тільки літом і на великі свята. Я таки  мусила його побачити цього літа, інакше воно було б  неповноцінне.

І таке то всьо – за 5 хвилин осінь. Засмааааага зійде….

 

так мені сьогоні сказав лікар з розумним виглядом...
і вапше напали на менечого не  хожу в той профілакторій їсти. напевно душа семе від того в мене неспокійна)))))

Так галімо, лоли нема халявного  нету постійного підбоком....  Не встигаю за світом,  провтикую важливі речі і вапше тупняк якийсь, не дочеекаюсь коли вже поїду в  Бердянськ. Бо вже всі поїхали, а я ше тут.

НАРЕШТІ НАРЕШТІ я таки потрапила на каток, ще одна мрія дитинства чи недитинства, не памятаю, здійснилася нарешті
то було важко, весело, слизько і просто дуже чудово. я тепер ще більше люблю фігурне катання бо знаю як це важко
А ше -  класна штука ютуб. бо  можна чемпіонат світу з фігурного катання, хоч і з відставанням на день, але дивитись))

сьогодні вконтакте.ру знайшла свою першу любов.... ми в першому класі за партою одндю сиділи і обговорювали... зубну пасту
така приємна знахідка))))

Сьодні Ушаста написала на айсек тернопіль  Raising is everything...
Хм. прік, а справді чи не пеший простовбалий день цього місяця 

 

Мой результат теста "Легко ли вас соблазнить? " Маряна! ВЫ - ДЕВУШКА-ЗАГАДКА Вашу реакцию предсказать нереально - вы и сами не всегда знаете, чего от себя ожидать. И вокруг вас всегда будет много поклонников - мужчины любят ребусы. [пройти тест]